В епоху раннього Інтернету, коли солодке слово «Пентіум» вже стало майже буденним, комп'ютери все ще любили зависати. І провайдери не блищали якістю зв'язку, і користувач був не сильно просунутим. Велика Мережа ніби як і існувала, але що з нею робити - тоді знав не кожен.
Тепер все змінилося. Хотіла написати «на краще», але... Виявилося, що не у всіх. Подумки поставила себе на місце керівника великого колективу й задумалась. Комп'ютери вже майже не зависають, зате стали зависати співробітники. У Мережі. Надовго. У робочий час, який коштує дорого. Як кажуть, однокласникам - час, потісі - годину. А коли ж вони встигають працювати?
Для керівників час знову розділилося на «До» і «Після». Підрахунок людино-годин, які вилетіли до on-line і заплуталися у світовій павутині, змусить навіть самого лояльного топ-менеджера взятися за гайковий ключ і почати закручувати, перекривати, відключати..
Чому співробітники раптом різко змінили пріоритети? Чому спілкуванню в так званих «соціальних мережах» тепер приділяють більше уваги, ніж роботі з клієнтами? Наскільки ефективний у такій ситуації метод «закручування гайок» ?
Про все коротко і по порядку.
Перше, що слід відзначити : пріоритети «раптом» не змінюються. Активність працівників у Мережі, як і ділова активність, залежить не стільки від загальної ностальгії за щасливому дитинству, скільки від їх подання про світле майбутнє.
Якщо погортати публікації на тему особливої корпоративної шкідливості чатів, форумів, тих же «однокл ...» (ось причепилося слово!), То аналізу причин цього феномену уваги приділяють мало. Адже розуміння причини підкаже правильний шлях позбавлення від напасті. Зазвичай все списують на універсальну «Інтернет- залежність» або не менш універсальний «менталітет нашого працівника», якому де б не працювати, лише не працювати. І так, і не зовсім.
Придивіться до того, в яких організаціях проблема поголовного «впадання в дитинство» особливо актуальна. Майже скрізь можна виявити загальну тенденцію. Вона зводиться до наступного: чим більше сил витрачається на рутину, чим менше нових цікавих та гідних завдань, чим нижче мотивація персоналу - тим більше часу хочеться викроїти на Свєтку з паралельного класу, Кольку з радіотехнікум і дорогого дядечка Сему з Філадельфії.
Ах, як хочеться бути героєм прямо зараз! А робити для цього нічого не хочеться ... Сиди з чашкою кави перед екраном і отримуй задоволення. Подумаєш, шеф накричить, так він завжди кричить, коли у нього поганий настрій, все одно не звільнить. Хто сюди піде працювати крім нас ? Зате не треба напружувати мислення як врегулювати питання зі складним клієнтом або розбиратися в цій купі цифр. Як казала Людмила Прокопівна «Підожде ваша купа ... Потім коли-небудь, коли настане момент «Х» і діватися буде нікуди.
Отже, попереду - ще один звичайний 2379- й робочий день. З дев'яти до одинадцяти начальники відділів висиджують чергову «п'ятихвилинку» у шефа. Немає жодних перспектив цікаво провести робочий час, а тут всього в декількох кнопках від тебе - такий багатий і різноманітний Світ ... От бачите : і у вас ручки самі потягнулися до клавіатури. Мимоволі. Нудну і малопривабливим реальність витісняємо ілюзіями і нереалізованими бажаннями з далекого або не дуже далекого минулого.
Який рецепт кращого життя хочу запропонувати - як для керівників, так і для підлеглих ? Думаю, що ситуацію можна вирішити до взаємного задоволення.
Просто спробуйте домовитися. Це банальне, на перший погляд, пропозиція - вже повірте моєму професійному досвіду - майже завжди є справжнім одкровенням як для одних, так і для інших. Успішний бізнес і успішна кар'єра більш вірогідні там, де є (і дотримуються ) певні угоди між працею і капіталом. Там, де вони співпрацюють.
Зокрема, можна заздалегідь домовитися про те, як працівники, помічені в Мережі «за особистим», компенсуватимуть витрати робочого часу. Наприклад, понаднормової відпрацюванням, додатковими функціями, підвищеним планом продажів або зниженою до нуля премією. Все по- чесному.
До речі, якщо керівник і сам «подекуди у нас деколи», то і з нього теж належить. Час керівника, не використане на управління підприємством, не оплачується. Так буде не тільки чесно, а й справедливо. Поганий приклад - він і в Африці заразливий. Якщо керівник не займається своїми прямими посадовими обов'язками, то і з працівника який попит ?
Для остаточної перемоги над марним проведенням часу в Мережі в робочий час не менш важливо пам'ятати наступне:
• ставте перед колективом чіткі завдання;
• правильно мотивуйте на успішну співпрацю;
• частіше наповнюйте робочий процес цікавими подіями;
• адекватно оцінюйте і заохочуйте необхідні результати.
Тоді «зависати» в Мережі буде ніколи, та й нема чого. Реальна офісне життя раптом стане прекрасною і дивовижною. Навіть без віртуальних «однокл ...» (ось причепилося слово!).
Олена Панкратова